|
|
Методичний калейдоскоп
Зміст методичної роботи в закладі базується на основі державних документів про освіту, науково-педагогічних досліджень, навчальних планів, програм, новинок психолого-педагогічної літератури, інструктивно-методичних матеріалів з проблем організації методичної роботи, інформації про перспективний педагогічний досвід. Велика увага приділяється спрямуванню зусиль педагогічного колективу на реалізацію сучасного особистісно-орієнтованого підходу до дітей, який передбачає формування у дитини здібностей і бажання усвідомлювати себе як особистість. Ці домінуючі ідеї викладені у річному плані дошкільного навчального закладу № 5 “Веселка”, обговорюються на педагогічних радах, педгодинах, під час індивідуальних і групових консультаціях, на їх основі здійснюється корекція педагогічного стилю роботи вихователів. Відповідна увага приділяється психологічному аспекту реалізації гуманістичного підходу до розвитку вихованців. У координації методичної роботи закладу активну участь бере творча група, яка відповідно до річного плану працює над вивченням інноваційних технологій, опрацюванням актуальних для дошкільного закладу питань та впровадженням їх в практику роботи з дітьми. Творча група поглиблено працює над темою: “Формування свідомого ставлення до здоров'я у дошкільнят”. Методична робота в дошкільному закладі відповідає структурі методичної роботи і вимогам МОН України про організацію методичної роботи з педагогічними кадрами. В роботі педколективу впроваджуються масові (педради, педагогічні читання, семінари, методоб'єднання), групові (семінари-практикуми, творчі групи) та індивідуальні (стажування, самоосвіта) та інші форми методичної роботи. В дошкільному закладі створені належні умови для підвищення професійного рівня та формування інноваційної компетентності педагогів. Вдало поєднані колективні, групові та індивідуальні форми методичної роботи сприяють ефективному росту фахової майстерності педагогів.
Семінар педагогічна майстерняСемінар – практикумСемінар – практикум
Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм. Патріотизм (грєц. patris —батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу
Патріотичне виховання
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовного надбань суспільства
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання. Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.
Основними напрямами патріотичного виховання є: — формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід; — краєзнавство; — ознайомлення з явищами суспільного життя; — формування знань про історію держави, державні символи; — ознайомлення з традиціями і культурою свого народу; — формування знань про людство. Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ. Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах. У Програмі «Я у Світі» програми окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки.
Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.
У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку. До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать: • формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста); • формування духовно-моральних взаємин; • формування любові до культурного спадку свого народу; • виховання любові, поваги до своїх національних особливостей; • почуття власної гідності як представників свого народу; • толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей. ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят. Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни. Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці. Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату. Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків: 1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни; 2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні; 3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури; 4) ставлення до державного устрою. Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей. Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни. Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен. У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни. Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”. Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття. Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати. Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.
« Ми тебе не забули , Тарасе» Заняття з Розвитку мовлення в старшій групі на тему: «Дітям про Шевченка» Програмовий зміст: Поглиблювати знання дітей про життєвий та творчий шлях Т.Г.Шевченка. Формувати у дітей знання про видатних українців, розвивати память, уважність та активність під час заняття. Виховувати любов до краси поетичного слова , викликати бажання вивчати твори поета ,розуміти їх зміст. Дитина 1. Вітер віє-повіває, Підсумок
Який ваш улюблений вірш Шевченка?
Мама вийшла , ви самі. Коли хтось вогонь займає, Правильно вчиняє ?...(Ні!) Тож , щоб сонечку радіти І дорослим ,і малим, Від пожежі треба вміти Захищатися самим.(Так!) Тітонька Сова: Діти, а ось і перше правило пожежної безпеки: бути обережними з електроприладами, щоб не сталася біда.
Добрий вогонь потрібен. З добрим вогнем ми дружимо, але коли ми не уважні, вогонь стає ворогом. Він дає шкоди, від нього можна навіть і загинути. Лунає гучна тривожна музика на вибір музичного керівника. Забігають Вогонь та Жаринки, виконують танок « Пожежа». Баба Яга дмухає на Вогонь і Жаринки , намагаючись загасити пожежу, ті розбігаються, залишивши кубики – « жаринки» на килимку порівну на двох купках. Домовинок Кузя: Ти спробувала чаклувати. Це можна робити тільки в казках. А в реальному житті вогонь від того , що на нього дмухаєш , горить ще дужче. Баба Яга: А чим же гасять вогонь насправді? Поглянь, ще хмаринки залишилися ! Тітонька Сова: Дорогі діти, розкажіть Язі , чим пожежу слід гасити. Діти : Вогонь гасять водою, піском. Невеличке займання накривають цупким покривалом , камінням. А ще для гасіння можна використати вогнегасник. Тітонька Сова: Правильно .А зараз нам потрібно позбирати ці хмаринки, щоб вони знову не розгорілися. Діти , ви хочете спробувати себе у ролі пожежників? ( Так!) Домовичку, допоможи нашим юним пожежникам. Баба Яга: А пожежа буде справжня? Домовинок Кузя: Ні , Ягусю, пожежа – несправжня, але якщо раптом станеться біда, кожна дитина має знати, як діяти . Отже пропоную пограти в гру – естафету «Збери жаринки». Гра – естафета « Збери жаринки» Дітей об’єднують у дві команди пожежників. Команди шикуються на старті. Учасники мають по черзі надягнути каску, добігти до купки жаринок; щоб «не обпекти руки», взяти цупкою тканиною одну жаринку і швиденько повернутися до команди; вкинути жаринку у відро з водою – там вона і « згасне». Відтак передати каску і тканину наступному гравцю. У грі беруть участь усі діти. Баба Яга і Кузя вболівають кожен за свою команду. Вітають переможців. Тітонька Сова: Молодці ,діти. І тепер правило друге : будь обережним з вогнем ! Розкажи мені, Бабусю, як ти піч топиш? Баба Яга: Як –як , дуже просто! Дрівець накидала у піч і сірника туди – шух. А сама на піч залізла і сплю собі в теплі. Домовинок Кузя: І хто ж так топить? Навіть дверцята печі не закриваєш, а лист заліза біля печі не стелиш, жаринки сиплються просто на дерев’яну підлогу. Ти спиш, а я всю ніч жаринки водою поливаю . Тітонька Сова: А ось і віршик нам , до слова. Дитина : У гостях в бабусі Олесик уздрів Дверцята печі . Їх у грі відчинив , Жаринка скотилась гаряча – і ось : Підлога димиться, зайнявсь пилосос, Палаючі стіни так страшно горять, Бабуся з Олесем надворі сидять. І плаче Олесь, не второпа ніяк, Навіщо дверцята поліз відчинять? Баба Яга: Ну добре, я зрозуміла. Буду дрова акуратно складати, дверцята міцно зачиняти і лист заліза біля грубки класти. Щоб якщо і впаде жаринка,то не загорілася. Я ж цього не знала, тепер знатиму. Дякую вам. Зате я вмію правильно поводитися під час пожежі! Домовинок Кузя: Як? Баба Яга: Помилуватися вогнищем, а потім покликати пожежників. Отак: ( набирає номер телефону 101 і кричить) « Допоможіть, рятуйте! Пожежа, пожежа!» Домовинок Кузя: Не приїдуть до тебе пожежники. Баба Яга : І чого це? Тітонька Сова? Діти , що Яга зробила неправильно? Діти ( по черзі) Не одразу зателефонувала, втратила час. Не назвала адреси. Не сказала,що горить. Не назвалася. Тітонька Сова пропонує будь - кому з дітей показати , як треба викликати пожежників. Дитина йде до телефонної будки і вдає, що набирає номер 101. Дитина : 101 я наберу – Врятують пожежники враз від вогню. Алло ! Загорілася школа в Сови! Адреса : Діброва, провулок Лози, А номер дванадцять. Скоріше сюди! Мерщій порятуйте від злої біди! Зателефонував учень школи…( ім’я дитини) Дитина повертається на місце. Домовичок Кузя: Зрозуміла, Ягусенько? Ти повинна не панікувати , а зараз набирати номер 101 і сказати: « Лісова хаща, будинок на курячих ніжках» . Назвати , що горить, і своє ім’я . Лише тоді пожежники обов’язково приїдуть на допомогу. Баба Яга нишком підходить до телефонної будки і телефонує за номером 101, вивликає пожежників. Тітонька Сова: Щось гості в нас засумували, оголошують брейн – ринг між учнями нашої школи і гостями. Я по черзі буду ставити запитання, а ви – відповідати. Гості, який найперший, справді дієвий засіб для боротьби з вогнем винайшли люди? ( водоливна труба) Діти , як називають високу оглядову вежу при пожежній частині?( каланча) Гості, як пожежні, побачили дим, сповіщали про це мешканців? (піднімали кульки, прапорці, вночі – запалювали ліхтарі, били у дзвін) Діти , що означають цифри на пожежній машині? ( номер телефону, за яким слід викликати пожежників) Гості, як називається шланг, який гасить вогонь?( пожежний рукав) Діти, який номер виклику пожежної служби в нашому місті?( 101) Гості, яка довжина рятувальної мотузки пожежника?(30м) Діти , як називають трипальцеві рукавиці пожежників?(краги) Гості, з якою метою на касках пожежників роблять гребінь?(щоб зменшити силу удару) Діти , з якого матеріалу зроблено шолом пожежників?(мідь) Гості, які типи вогнегасників ви знаєте?(вуглекислотні, порошкові, пінні) Молодці ! Перемогла дружба. Баба Яга: Яка ж це складна наука. Звучить сирена, до зали заходиить пожежник з пожежним рукавом. Пожежник : Пожежників викликали? Що горить? Що гасити? За номером 101 телефонували? Тітонька Сова: Та нічого ніби в нас не горить. Баба Яга ховається за деревами. Баба Яга: А що я? А що я? Я ж тренувалася. Пожежник: Гратися і заради забави телефонувати до пожежної частини не можна! За це будете покарані ! Адже ми серйозно приймаємо кожен виклик і мчимо на допомогу. Пожежник розповідає про важливі етапи пожежогасіння, форму пожежника. Тітонька Сова: Просимо пробачити нас, шановний пожежнику. Сідайте, будь ласка, відпочиньте. А нам, я вважаю, прийшов час підбити підсумки. Багато ми з вами сьогодні навчилися, тож нумо пригадаємо всі правила. Діти стають півколом і розказують по черзі правила пожежної безпеки, а Тітонька Сова виставляє на дошку відповідні ілюстрації. Перша дитина: Дим побачив – не втікай, Вогнеборців викликай. Якщо трапиться пожежа, «101» набрати треба. Друга дитина: Знати це повинен кожний, Щоб похід був до ладу, Жартувать з вогнем не можна – Ліс потрапить у біду! Третя дитина: У світі безліч речовин: І спирт, і газ, і керосин. Вони запальну « рису» мають Навіть від іскри вибухають. Четверта дитина: Школярам і всім малятам Дуже добре треба знати: Сірники – не для забави, З ними страшно мати справу. П’ята дитина: Злий вогонь жалю не знає. Від нього шафа не сховає. У схованки з вогнем не грай, Мерщій із дому утікай! Діти (разом): Знаєм правила пожежні, Будем завжди обережні. Знає вже дитина кожна: Жартувати з вогнем не можна! Діти виконують пісню « Пожежна безпека»,текст пісні покладено на музику Наталії Май « Не давайте суму жити». Пісня « Пожежна безпека» Слухайте усі , малі й великі, Щоб вогонь вам не приніс біди, Правила пожежної безпеки, Треба всім виконують завжди. Щоб вогонь був другом вірним, А не ворогом лихим. Обережним будь і пильним, Не пускай пожежу в дім. А якщо прийшло в оселю горе, Принесла пожежа лихо в дім. В мить цю до пожежників хоробрих, Зателефонуй на 101. Тітонька Сова: Вогонь – дар Божий ! На благо людям даний він. Та кожен знати мусить – Вогонь потрібен і заслін. З пожежами боріться миром, Запобігайте їм завжди. І подаруйте завжди щиро Брат брату в час біди. А для того, щоб ви ніколи не забули Ці правила, я подарую вам пам’ятку. Тітонька Сова роздає дітям буклети «Правила пожежної безпеки від Тітоньки Сови», а Баба Яга – гостям. Баба Яга: От дякую, просвітили стареньку, ще б навчитися читати … Я всі правила запам’ятала б і виконувала б. Тітонька Сова: А поглянь-но , Ягусю, туди. У цю мить веселу музику Домовичок Кузя заводить за мотузку до зали хатинку на курячих ніжках, обходить залу по колу і зупиняється біля дітей. Баба Яга: Ой , яка радість! Повернулася , моя рідненька. Діти, я тепер знову щаслива і радісна. Кузенько, мій дорогенький, це ти радість мені повернув. Баба Яга обнімає Кузю, дякує дітям, пожежнику. Тітонька Сова: Правил пожежних засвоїв урок. Знай, пам’ятай ,їх виконуй, дружок! Домовинок Кузя: Щоб не було у хатинці біди, Їх пам’ятати має завжди. Баба Яга: Щоб пожеж і бід нам уникнути, З вогнем не треба в ігри грати. Тітонька Сова: Дякуємо Вам, шановний пожежнику, вибачте нашу Ягуню , вона більше ніколи не буде жартома телефонувати з номером 101. А наші діти завжди дотримуватися правил пожежної безпеки. Пожежник : На перший раз пробачаємо. Зараз у місті все гаразд, інших викликів у нас немає, тому запрошую вас , діти , на вулицю до пожежної машини. Ми покажемо, чим і як гасимо пожежі. Пожежник виходить, за ним – Баба Яга веде хатинку на курячих ніжках, Домовичок Кузя , ведуча з дітьми. Глядачі аплодують. Розвагу продовжує екскурсія до пожежної машини на території закладу .
|
